13 травня 1917 року у Фатімі Богородиця вперше з’явилася трьом пастушкам. Що вона їм сказала? Що там сталося? Наступний текст взято з книги “Фатіма. Повідомлення трагедії чи надії?”. Ця книга розповідає про об’явлення Богоматері в 1917 році з посиланням на новітню історію.
Перше явлення: 13 травня 1917 року
Коли троє візіонерів гралися у Кову да Ірію, їхню увагу привернуло подвійне світіння, схоже на блискавку. Згодом побачили Богородицю на зеленому дубі. Це була, за описом сестри Люсії, Дама, одягнена в біле, сяюча, ніж сонце, сяюча чистішим і інтенсивнішим світлом, ніж кришталевий келих з водою, надто освітлена сонячними променями. Її невимовно гарне обличчя було не сумним і не радісним, а серйозним, з виразом лагідного докору. Її руки були стиснуті один до одного, ніби в молитовному жесті, покладені на груди й звернені вгору. З її правої руки падала вервиця. Її мантії здавалися повністю зітканими зі світла. Її туніка була білою, як і оздоблений золотом плащ, що вкривав голову Марії, спадав їй на ноги. Візіонери були так близько до Богоматері – приблизно за півтора метра, ― що вони були в сяйві, яке оточувало або розповсюджувалося навколо неї.
Їхня розмова розгорнулася так:
БОЖА МАТИ: Не бійся, я тобі не зашкоджу.
Люсія: Звідки ти?
БОЖА МАТИ: Я з неба (і вона підняла руку, вказуючи на небо).
Люсія: Чого ти хочеш від мене?
БОЖА МАТИ: Я прийшла попросити вас приїхати сюди на наступні півроку, на тринадцятий день, у той самий час. Тоді я скажу тобі, хто я і чого я хочу. Тоді я повернуся сюди в сьомий раз.
Люсія: І я теж потраплю в рай?
БОЖА МАТИ: Так, підеш.
Люсія: А Жасінта?
БОЖА МАТИ: Також.
Люсія: А Франціско?
МАТИ БОЖА: Також, але він ще має відмовити багато вервиць.
Люсія: Марія дас Невес уже на небесах?
БОЖА МАТИ: Так, є.
Люсія: А Амелія?
МАТИ БОЖА: Вона буде в Чистилищі до кінця світу.
Чи бажаєте ви пожертвувати себе Богу, щоб витримати всі страждання, які Він хоче вам надіслати, як компенсацію за гріхи, якими Він ображений, і щоб благати про навернення грішників?
Люсія: Так, хочемо.
БОЖА МАТИ: Значить, доведеться багато потерпіти. Але Божа благодать буде твоєю розрадою.
Вимовляючи ці останні слова (Божа благодать тощо), вона вперше розкрила свої руки, даруючи нам світло ― дуже інтенсивне, ніби відблиск, що йде від її рук, який, проникаючи крізь наші груди в найглибші куточки душі, змусив нас побачити себе в Бозі, який був цим світлом, ясніше, ніж у найкращих дзеркалах. Тоді, під впливом якогось внутрішнього пориву, який також перейшов на нас, ми впали на коліна і від глибини душі повторили: О Пресвята Трійце, поклоняюся Тобі! Боже мій, Боже мій, я люблю Тебе в Пресвятих Тайнах!
Через мить Богородиця додала: ― Щодня моліться на вервиці, щоб досягти миру для світу та закінчення війни. Потім вона почала спокійно підніматися на схід, поки не зникла в безмежній далечині. Світло, що оточувало її, ніби прокладало їй шлях у гущавині зірок.
